Синехія малих статевих губ у дівчинки — одна з найпоширеніших причин звернення до дитячого гінеколога. Найчастіше до того, як батьки вперше стикаються з цією проблемою, вони навіть не знають про існування лікаря такої спеціальності. А дарма.

Річ в тому, що синехії малих статевих губ — це не самостійне захворювання, а ускладнення гострого, а потім, цілком імовірного, вже хронічного вульвовагініту. Останнє найчастіше викликається різними неспецифічними бактеріальними та грибковими інфекціями.

Тут батьки зазвичай ставлять собі питання, звідки ці інфекції могли взятися? Адже дівчинка зовсім маленька? Річ в тому, що вульвовагініт у дівчаток спричиняють бактерії та гриби, які ніяк не пов’язані із сексуальним життям.

Це різні мікроорганізми, які оточують нас у повсякденному житті. Вони знаходяться на всіх поверхнях, у водоймах, на руках, у кишечнику тощо. Відповідно, потрапляють у піхву дівчинки таким самим чином: під час купання в забрудненій водоймі, найчастіше прісноводній; під час потрапляння калових мас дитини в піхву (коли дівчинка ще зовсім маленька й не ходить на горщик, а робить свої справи в памперс); у разі неправильної гігієни; при глистах (гостриках) тощо.

Також вульвовагініт може бути наслідком-ускладненням після перенесених захворювань через зниження імунітету, таких як ангіна, пневмонія, кишкова інфекція тощо.

Але якою б не була причина виникнення вульвовагініту, потрібно пам’ятати, що якщо його вчасно не діагностувати й не вилікувати, то існує величезна ймовірність того, що з часом він може ускладнитися висхідною інфекцією сечовидільної системи або синехіями малих статевих губ.

Що ж таке синехії? Чи потрібно їх лікувати? А якщо потрібно, то як?

Синехії малих статевих губ — це своєрідні спайки, які виникають при досить тривалому хронічному запаленні слизової оболонки зовнішніх статевих органів дівчинки.

Синехії бувають серединними (коли обидві малі статеві губи ніби зростаються між собою) і бічні (коли малі статеві губи приростають до великих з аналогічного боку).

Серединні синехії малих статевих губ більш небезпечні, тому що «за ними» знаходиться не тільки піхва, з якої в нормі також мають виходити природні виділення, але й уретра, з’єднана із сечовим міхуром, а потім і з нирками. Тому висхідна інфекція сечовидільної системи — це питання часу в разі серединних синехій малих статевих губ.

Бічні синехії менш небезпечні з точки зору ускладнень, але потрібно пам’ятати, що одна з основних функцій малих статевих губ — захисна — у разі бокових синехій не виконується. Відповідно, піхва залишається без додаткового «захисту». Розуміючи суть ситуації, тепер стає зрозуміліше, чи потрібно боротися із синехіями.

Відповідь однозначна: так.

Тепер питання: як? Є два найпоширеніші варіанти: консервативний — використання мазей і кремів на основі жіночих статевих гормонів, та оперативний метод.

Тут слід зазначити, що в разі застосування мазей на основі гормонів причина синехій (інфекція) нікуди не зникає. Навпаки, гормони служать для неї своєрідним «добривом», з яким бактерії почуваються ще краще і прекрасно розмножуються. Тому не дивно, що такі мазі дуже малоефективні.

Другий метод — хірургічний — хоч і звучить досить страшно, але насправді є більш ефективним, надійним і простим. Проводиться під місцевою аплікаційною анестезією і займає кілька секунд.

У досвідчених руках лікаря все відбувається швидко і практично безболісно, порівняти можна з подряпиною. Але попри швидкість та ефективність хірургічного методу боротьби із синехіями важливо не забувати про причину їх появи.

Тому після розведення синехій через деякий час потрібно здати бакпосів урогенітальний з чутливістю, щоб точно знати, яка інфекція спричинила цей процес, і відповідно правильно її вилікувати.